Розкривається сутність самоактивності особистості, аналізуються психолого-педагогічні, соціально-психологічні чинники, що сприяють зростанню в учнів здатності до проявів самоактивності, забезпечують їхню участь у вихованні на рівні суб'єкт-суб'єктної взаємодії з педагогом, актуалізують потребу у самовихованні. Розглядаються теоретичні й методологічні засади дослідження самоактивності учнів у виховному процесі, способи оволодіння суспільними цінностями у становленні самоактивності учнів, оцінні ставлення як чинник самоактивності учнів у виховному процесі. Проводиться психологічний аналіз залежностей між самоактивністю учнів у виховному процесі й рівнем їх вихованості, висвітлюються духовні цінності як детермінанта самоактивності особистості у вихованні й самовихованні та ін.

Висвітлено проблеми спадкоємності в українській психологічній науці та напрями її розвитку у контексті сучасних теоретико-експериментальних досліджень, їх втілення у практику життєдіяльності сучасного українського суспільства, зокрема, у практику виховання підростаючого покоління. Визначено вплив Г.С.Костюка на подальший розвиток теорії розуміння. Досліджено розвиток відповідальності підлітків і старшокласників у різних видах діяльності. Охарактеризовано психологічну взаємодію керівників різних рівнів у забезпеченні розвитку дошкільної освіти у регіоні.

Освещены проблемы наследственности в украинской психологической науке и направления ее развития в контексте современных теоретико-экспериментальных исследований и их воплощения в практику жизнидеятельности современного украинского общества, в частности, в практику воспитания подрастающего поколения. Определено влияние Г.С.Костюка на дальнейшее развитие теории понимания. Изучено развитие ответственности подростков и старшеклассников в разных видах деятельности. Охарактеризировано психологическое взаимодействие руководителей разных уровней в обеспечении развития дошкольного образования в регионе.

Розкрито теоретичні основи проблеми формування історичної пам'яті молодших школярів. Проаналізовано розвиток відповідальності під впливом формування національної самоідентифікації особистості. Розглянуто психологічні можливості норм природного та позитивного права у процесі правового виховання вчителя початкової школи. Окремі доповіді присвячено механізмам стабілізації подружніх взаємин, саморегуляції трудової діяльності. Психологічно обгрунтовано новітні технології організації навчально-виховного процесу у школі, у вищих навчальних закладах і закладах післядипломної педагогічної освіти.

Раскрыты теоретические основы формирования исторической памяти младших школьников. Проанализировано развитие ответственности под влиянием формирования национальной самоидентификации личности. Рассмотрены психологические возможности норм природного и позитивного права в процессе правового воспитания учителя начальной школы. Отдельные доклады посвящены механизмам стабилизации семейных взаимоотношений, саморегуляции трудовой деятельности. Психологически обоснованы новейшие технологии организации учебно-воспитательного процесса в школе, в высших учебных заведениях и заведениях последипломного педагогического образования.

Викладено питання розвитку дітей, які зазнали депривації внаслідок втрати батьківського піклування. Розглянуто мету, завдання, роль і форми державної опіки над дітьми (ДОНД) у межах загальної системи захисту дитинства (ЗД). Висвітлено особливості формування ставлення громадськості та фахівців до ДОНД як одного з напрямів системи ЗД, розбудова якої була ініційована ратифікацією Україною Конвенції ООН про права дітей.

Изложены вопросы развития детей, которые испытали депривацию вследствие потери родительского попечения. Рассмотрены цель, задачи и формы государственной опеки над детьми (ГОНД) в рамках общей системы защиты детства (ЗД). Освещены особенности формирования отношения общественности и специалистов к ГОНД как одного из направлений системы ЗД, развитие которой была инициирована ратификацией Украиной Конвенции ООН о правах детей.

Розглянуто проблеми психології самосвідомості особистості. Розкрито особливості виховання самоконтролю поведінки у учнів молодшого шкільного віку. Увагу приділено психологічній структурі моральних переконань, моральній саморегуляції поведінки, грамадянській спрямованості, соціально-психологічній сутності та генезі духовності особистості.

Рассмотрены проблемы психологии самосознания личности. Раскрыты особенности воспитания самоконтроля поведения у учеников младшего школьного возраста. Уделено внимание психологической структуре моральных убеждений, моральной саморегуляции поведения, гражданской направленности, социально-психологической сущности и генезису духовности личности.

Розкрито природу феномену духовності як системи моральнорелевантних ціннісних орієнтацій, що стали внутрішньоособистісними детермінантами життєдіяльності людини. Духовність розглянуто як вияв здатності особистості до творчого оволодіння цінностями та їх екстраполяції у контекст реальної поведінки. Експериментально доведено залежність процесу становлення духовності від провідних потреб і мотивів самоактивності людини, специфіки її самосвідості й індивідуально-психологічних особливостей, а також уявлень свого "Я" стосовно "не-Я". Показано вирішальну роль родинних ціннісних орієнтацій у становленні духовності індивіда.

Розкрито теоретичні основи дослідження самосвідомості. Проведено виховання самоконтролю поведінки в учнів молодшого шкільного віку. Подано загальну характеристику саморегуляції поведінки особистості. Розглянуто проблему моральних переконань у психології та педагогіці. Наведено принципові підходи та вимоги до розроблення та застосування методів дослідження. Викладено умови та шляхи виховання національної свідомості та самосвідомості. Досліджено соціально-психологічну природу та детермінанти процесу самотворення особистості. Увагу приділено психологічним механізмам розвитку особистості.

Подано загальну характеристику феномену духовності, коротку інформацію про стан наукової розробки проблеми, а також розглянуто соціально-психологічні, психолого-педагогічні й інші чинники й умови, які можуть сприяти вихованню та самовихованню духовності в учнів підліткового та раннього юнацького віку. Йдеться, зокрема, про потребово-мотиваційні детермінанти духовного розвитку особистості, про роль пошуку сенсу життя з позицій віри у вищу ідею в становленні духовності. Розкрито значення гуманізації міжособистісних взаємин у навчально-виховному процесі як умови розвитку духовності. Розкрито специфіку естетичних ціннісних орієнтацій та їх впливу на становлення духовності дитини. Увагу приділено з'ясуванню ролі сімейно-родинного виховання у становленні духовності дитини, про важливе значення у цьому змісту та спрямованості ціннісних орієнтацій сім'ї, родини. Висвітлено питання про те, якою мірою можуть впливати на становлення духовності індивідуально-психологічні відмінності дитини й яким чином можливо актуалізувати ці відмінності на користь оптимізації процесу становлення духовності.

Висвітлено роль самосвідомості у самореалізації та соціалізації особистості. Самосвідомість визначено як основний посередник взаємодії, що детермінує процес становлення та розвитку особистості, який зумовлюється активізацією індивідом своїх явних і потенційних можливостей, спрямованих на досягнення цілей у часовому континуумі "теперішнє - майбутнє". Увагу акцентовано на ролі самосвідомості у становленні особистості як громадянина, тобто його національної свідомості. Заперечуються ідеї деяких дослідників щодо переваги загальнолюдських цінностей над національними у зв'язку із глобалізаційними процесами, оскільки через такі ідеї в масовому порядку глобалізується нікчемне, зденаціоналізоване "ніщо", тоді як, за Бердяєвим, "хто не любить свого народу, той не може любити людства", оскільки "людина входить у людство через національну індивідуальність". Підсумовано, що завдяки розвинутій самосвідомості людина спрямовує власні можливості до русла самозростання, "самотворення".

Обгрунтовано актуальність дослідження соціально-психологічної природи поняття духовності. Акцентовано увагу на необхідності опанування дитиною системи духовних цінностей з метою виховання особистості-громадянина. Висвітлено вирішальну роль духовності у детермінації процесів розвитку та саморозвитку особистості.

Обоснована актуальность исследования социально-психологической природы понятия духовности. Акцентировано внимание на необходимости освоения ребенком системы духовных ценностей с целью воспитания личности-гражданина. Освещена решающая роль духовности в детерминации процессов развития и саморазвития личности.

The author reveals his understanding of the social and psychological nature of the spirituality notion.

Висвітлено соціально-психологічну сутність духовності особистості. Показано актуальність проблеми для психології особистості та психологічної науки загалом. Обгрунтовано співвідношення між категоріями "духовність" та "релігійність" у контексті морально-релевантних цінностей засобами формально-логічного і змістового аналізу. Доведено, що релігійність, віра (зокрема, християнська), попри їх величезний потенціал стосовно розвитку духовності особистості, все ж спроможні виконати цю функцію за умови їх нерозривного, органічного взаємозв'язку з моральністю особистості як носія духовності: такий зв'язок є абсолютно необхідним засобом поступового звільнення людини від особистісних характеристик, котрі несумісні з духовністю. Запропоновано класифікацію ознак, виявів духовності у поведінці людини. Показано особливе значення у становленні духовності людини її потреби в постійному самовдосконаленні, у розвитку механізмів саморегуляції, що забезпечують їй - як суб'єкту самотворення - можливість якнайповніше актуалізувати, розвинути й реалізувати свої потенційні можливості.

Викладено теоретико методологічні аспекти феномену психологічної культури: психологічна культура як інваріант загальної та професійної культури; психологічна культура особистості: історичний аспект; духовне буття особистості та її психологічна культура; психологічна культура у феноменології саморозвитку особистості. Проведено багатоаспектний аналіз чинників інваріантів, проблем і перспектив розвитку загальної психологічної культури особистості. Подано результати інтегрованого розгляду видів, інваріантів, проблем і перспектив розвитку професійної психологічної культури фахівця: структурно-функціональний аналіз сугестивно-психологічної культури вчителя. Розглянуто психологічну культуру майбутнього вчителя як чинник прийняття ефективних педагогічних рішень. Висвітлено особливості формування психологічної культури вихователя різновікового дитячо-юнацького об'єднання. Досліджено формування управлінських здібностей майбутніх менеджерів як чинник становлення психологічної культури.